|
Всі мови All languages |
Українська бібліотека Джерело |
Гостьова книга Guest book |
|
«Заповіт» Тараса Шевченка
|
|
|
Сөекле Украинама Күмегез, үлгәч, мине, Киң даланың уртасында Сайлап иң калку җирне. Киң болыннар, текә ярлар Шуннан күренеп торсын, Днепроның шаулап акканы Ишетелерлек булсын. Украинадан әгәр дә Акса дошманның каны Зәңгәр диңгезгә... Торып мин, Калдырып кыр, тауларны, Очармын башым ияргә Алланың үз янына... Шул көнне күрмичә ләкин Ышаналмыйм мин аңа. Мине күмгәч, күтәрелеп, Өзегез богауларны. Сугарсын җирдә ирекне Дошманның явыз каны! Һәм шунда тату, ирекле Бөек яңа семьядә Яхшы, елы сүзләр белән Хәтерләгез мине дә! |
Переклад Ахмета Ісхака. Вперше надруковано в журналі «Совет әдәбияты», 1939, № 2, с. 38, та у виданні: ШЕВЧЕНКО Т. Кобзарь. Казан, 1939, с. 156. Подається за першодруком.
Ісхак Ахмет (справжнє прізвище, ім'я та по батькові — Ісхаков Ахмет Абдуллович; народився 1905 р.) — татарський радянський поет. З творів Т. Г. Шевченка переклав, крім «Заповіту», «Ой одна я, одна», «На великдень, на соломі», «N. N.» («Сонце заходить, гори чорніють»), «Царі», «Я не нездужаю, нівроку» та ін. Автор статті про Т. Г. Шевченка «Поет-громадянин» (1939).
Відтворив рідною мовою також твори І. Я. Франка, В. М. Сосюри, російських класиків та поетів Сходу.
«Заповіт» переклали також: Максуд Сюндюкле (в газеті «Яшь ленинчы», 1935, 21 вересня), невідомий автор (у журналі «Пионер каләме», 1936, № 3, с. 11), Шайхі Маннур (у книзі: ШЕВЧЕНКО Т. Кобзарь. Казан, 1939), Абдулла Шамуков (у газеті «Социалистик Татарстан», 1961, 10 березня), Закі Нурі (в газеті «Кизил тан», 1964, 8 березня, та збірці «Украин шагыйрьлэре», Казан, 1972, с. 11).
Якщо ви помітили помилки, або маєте зауваження пишіть на адресу
ukrlib@narod.ru,
або залиште повідомлення у
гостьовій книзі
(c) Видавництво «Наукова думка», упорядкування, примітки