All languages
Джерело
Guest book
|
Всі мови All languages |
Українська бібліотека Джерело |
Гостьова книга Guest book |
|
«Заповіт» Тараса Шевченка
|
|
|
Keď ja zomriem, zahrabte ma, bratia, na mohyle, prostred stepi širo-širej, v Ukrajine milej, by úrodné lány poli, Dneper prostred lúčin bolo vidieť, bolo počuť, ako reve — huči. Keď ponesie z Ukrajiny do belasých mori krv tyranskú, potom i ja rodné lány, hory, všetko nechám, potom uznám všemocného bohá, — pomodlim sa... No dovtedy — ja nepoznám boha. Pochovajte. A povstaňte, putá zlomte smelo a polejte slobodienku krvou nepriateľov! A na mňa vo veľkom rode, v rode voľnom, novom, pamätajte, spomeňte si dobrým, tichým slovom. |
Переклад Юліуса Кокавця. Вперше надруковано у виданні: ŠEVČENKO T. Dumy moje... Bratislava, 1959, с. 314. Подається за виданням: ШЕВЧЕНКО Т. «Заповіт» мовами народів світи, 1964, с. 107—108.
Кокавець Юліус (народився 1931 р.) — словацький письменник. Активний пропагандист літературної спадщини Т. Г. Шевченка в Словаччині. Крім «Заповіту», переклав поетичні твори Т. Г. Шевченка, написані до 1847 р. Вони склали збірку «Думи мої...» (1959). Брав участь як один з перекладачів у виданні книжки «Струни серця» (1962), до якої увійшли твори Кобзаря 1847—1861 рр.
«Заповіт» переклали також: Нересницький (справжнє ім'я — Ю. Славік; у журналі «Prúdy», 1911, № 8-9, с. 335), Рудо Бртань (у журналі «Kultúrny večery Československo-sovietského priateľstva», 1951, № 3, с. 26), Ян Понічан (у газетах «Práca», 1951, 11 березня, та «Kultúrny život», 1951, 11 березня), Милан Лайчіак (у газеті «Pravda», 1964, 8 березня).
Якщо ви помітили помилки, або маєте зауваження пишіть на адресу
ukrlib@narod.ru,
або залиште повідомлення у
гостьовій книзі
(c) Видавництво «Наукова думка», упорядкування, примітки
