|
Всі мови All languages |
Українська бібліотека Джерело |
Гостьова книга Guest book |
|
«Заповіт» Тараса Шевченка
|
|
|
Kai numirsiu, jūs užkaskit Mane ant kurgano, Tarp plačių gimtines stėpių, Ukrainoj mano, Kad matyčiau pievas, Dnieprą, Jo pakrantę gūdžią, Kad regėčiau, kad girdėčiau, Kaip jis staugia, ūžia. Kai nuneš iš Ukrainos I marias giliąsias Priešų kraują jis... paliksiu Kalnus aš, plačiąsias Pievas ir prie dievo sosto Tada nukeliausiu Pasimelsti... o lig tolei Nežinau aukščiausio! Kai užkasite, sukilkit, Pančius sudaužykit Ir krauju piktųjų priešų Laisvę apšlakstykit! Ir manęs šeimoj laisvojoj. Naujoj ir laimingoj, Neužmirškit paminėti Žodeliu širdingu. |
Переклад Антанаса Венцлови.
Вперше надруковано в книжці: ŠEVČENKA T. Poezija. Vilnius, 1951, с. 67—68. Другий варіант перекладу опубліковано у виданні: ŠEVČENKA T. Kobzarius. Vilnius, 1961, с. 250—251.
Подається за виданням 1961 р.
Венцлова Антанас Томасович (1906—1971) — литовський радянський письменник і громадський діяч, член-кореспондент АН Литовської РСР. Лауреат Державної премії СРСР (1952). Перекладав твори О. С. Пушкіна, Т. Г. Шевченка, П. Г. Тичини. Крім «Заповіту», відтворив рідною мовою поеми «Катерина», «Сон» («У всякого своя доля»), «Кавказ», поезії «Лічу в неволі дні і ночі», «О люди! люди небораки!» Автор статей «Безсмертя поета», «Тарас Шевченко в Литві» та ін., віршів «Тарас Шевченко у Вільнюсі» (1953) і «Тарас Шевченко» (1964).
Якщо ви помітили помилки, або маєте зауваження пишіть на адресу
ukrlib@narod.ru,
або залиште повідомлення у
гостьовій книзі
(c) Видавництво «Наукова думка», упорядкування, примітки