|
Новини бібліотеки |
Гостьова книга |
На суд вам, книжники, себе я віддаю, Судіте, як велить і пише ваш закон; Життя моє — то гніт і рани від припон, Але душа моя не збруднена в гною. Я вашу обминав ненависну сім’ю, Фальшивим ідолам не видався в полон. Якщо я й проклинав, бентежачи ваш сон, То проклинав себе і мук своїх змію. Грішив я так, як ви, не мав грішніших справ, Пив чарку гіркоти й терпіння — все до дна, Не знадила мене облуда ні одна. Як звір, єдиний гріх мене душив і рвав, Мій злочин в тім, що я мав серце, серце мав! Але чи це така страшенна вже вина? 1915 Цей самий вірш у перекладі Миколи Зерова
Надсилайте свої зауваження та запитання на адресу
ukrlib@narod.ru,
або залиште запис у
гостьовій книзі
