Віктор Гриценко (1851–1893)

Ітака

Тут проти неба — обриси гори.
Суворі схили, голі та кремінні,
Забарвлені у темні кольори,
Виблискують у сонячнім промінні.

Над берегом — рибальські табори…
Ці хижі вбогі й скелі безгомінні —
Земля, де правив давньої пори
Уліс, блукач, незламний у терпінні.

Це звідси рушив і прийшов сюди
Герой, чиї нещастя назавжди
Лишилися живі в піснях Гомера.

Колись квітучі людні острови,
Як мертві тіні, стали нині ви,
Німа Ітако й кам’яна Кітеро.

Автор — російський дипломат (служив у Стамбулі),
український дідич з походження, видав 1886 року в Парижі
дві збірки поезій французькою мовою в стилі парнаської школи.

Надсилайте свої зауваження та запитання на адресу ukrlib@narod.ru,
або залиште запис у гостьовій книзі