|
Новини бібліотеки |
Гостьова книга |
Багато співав би, так силу вже втято, І рветься струна за струною, Хоч ще ж не замерла і пісня завзята, Хоч думка за думкою ходить за мною. Багато співав би, так смерть каже: «Годі!», «В труну,— мені,— лагодься»,— каже… Гей, рвіться ви, струни! чи се нам пошкодить? Ми разом в могилу поляжем… Може, ось із ліри та вийде вербиця, З порваних струн — квітоньки білі, Може, весною під тінь веселиться Будуть збиратися дітоньки милі… Може, хто з діточок вріже сопілочку, Доню розбитої ліри — Й так заспіває та зрізана гілочка, Що всякий почує мій одголос щирий. Батьківські струни, рано розірвані, Знову озвуться, мов дзвони, Пісня, що смертю була вже увірвана, В серці дитячому гучно задзвоне. Й разом під темною сею вербою Вільне обізветься слово, Пісня могутня, широкая піде луною — Ліра живе моя знову!
Надсилайте свої зауваження та запитання на адресу
ukrlib@narod.ru,
або залиште запис у
гостьовій книзі
