Українська бібліотека — «Джерело»
Новини
бібліотеки
Гостьова
книга

Загальний каталог Американська література Волт Вітмен [Уолт Уітмен] (1819-1892) → Вірші

Волт Вітмен [Уолт Уітмен] (1819-1892)

Вірші

Перекладач: Василь Мисик
Джерело: З книги: Захід і Схід: Переклади/ К.:Дніпро,1990



О капітане!

О капітане! Батьку! Страшна скінчилась путь! Всі бурі витримав наш корабель, сміливців лаври ждуть. Вже близько причал, і радо кричать нам люди, і дзвони дзвонять, І дивляться всі на могутній кіль, на бриг одважний і грізний. Але... О серце! Серце! Серце! О кров червона! Кров! Де батько впав на палубі, Упав і захолов! О капітане! Батьку! Встань і кругом подивись! Для тебе дзвони й горни звучать, для тебе стяги звились, Для тебе квіти, й вінки в стрічках, і натовп на узбережжі, Тебе, колишучись, кличе він, тебе побачить жадає! О, зляж мені на руку! Який це сон зборов Тебе, о батьку мій, що враз Ти впав і захолов? Мій капітан безмовний, уста німі, похололі, Не чує він моєї руки, лежить без пульсу, без волі. В порту безпечно стоїть корабель після тяжкої дороги. Скінчив наш бриг шалений біг, добився перемоги! Дзвоніть, радійте, береги! А я в жалобі знов Піду туди, де батько мій Упав і захолов.

Ефіопія вітає прапор

Хто ти, стара, скажи нам? Ти тінь чи ти людина? Тюрбан на білій вовні, кістляві босі ноги. Чом прапор наш вітаєш, уставши край дороги? (Під соснами рідкими у Кароліні йшли ми, I от ти вийшла, чорна, з похиленої хати, Де вів до моря військо наш генерал завзятий). «Літ сотня, пане, буде, коли недобрі люди Мене в батьків забрали на муки та на горе, Як лютий рабовласник повіз мене за море...» Лиш це вона сказала — і цілий день стояла, Хитаючи тюрбаном, поводила очима I прапори вітала, що пропливали мимо. Що знаєш ти, о жінко, стара, страшна чужинко? Чом ти своїм тюрбаном здивовано хитаєш? На те, що бачиш нині, чи те, що пам'ятаєш?

Геть розмови про війну!

Геть розмови про війну! Геть і війну саму! Зникни назавжди з-перед очей моїх вражених, видовище почорнілих знівечених трупів! Це розгнуздане пекло й потоки крові — вони для диких тигрів та вовків із висунутими язиками, а не для людей із розумом! Свій похід натомість починай, Індустріє! Виводь свої безстрашні армії, Техніко! Свої вимпели, Праце, випускай на вітер! Сурмú в свої горни голосно й дзвінко!



Надсилайте свої зауваження та запитання на адресу ukrlib@narod.ru,
або залиште запис у гостьовій книзі



KMindex