Вільям Морріс (1834—1896)

Літнє світання

Подумай мисль одну про мене в висоті,
Одну лише мольбу за мене піднеси.
Минає літня ніч, і пасвітла худі
Скрадаються між лист осик, між хмар бруси,
Що трепетливо ждуть, коли настане рань;
Безфарбні ще вони, хоч золото небес
Готове, щоб нараз прорватися крізь них.
Високі, на лугах, над широм юних жит
Ждуть в'язи; боязкий і ще холодний, скрес
Вітрець; в повільній млі троянд сім'я німих,
Ще темна, молиться за світло і за рань
Круг дому, що стоїть, самотній, серед жит.
Мов слово лиш одно мені над плесом жит,
Над скучерявленим так ніжно плесом жит.

Надсилайте свої зауваження та запитання на адресу ukrlib@narod.ru,
або залиште запис у гостьовій книзі