Поль Верлен (1844 — 1896)

Тихе небо понад дахом...

* * *


Тихе небо понад дахом
      Синє та безкрає,
Темні віти понад дахом
      Дерево схиляє.

Дзвін ласкавий у повітрі
      Ніжно-ніжно плине,
Десь на дереві в повітрі
      Чути зойк пташиний.

Скрізь життя спокійне й просте,
      Боже, Боже милий!
Звуки лагідні і прості
      З міста надлетіли.

— Що ж зробив ти, що так плачеш,
      Тужиш так душею,
Що зробив ти, що так плачеш,
      З юністю своєю?

Надсилайте свої зауваження та запитання на адресу ukrlib@narod.ru,
або залиште запис у гостьовій книзі