|
Новини бібліотеки |
Гостьова книга |
Nevermore
О спогади, мовчіть!.. У млявому осонні До вирію дрозди летіли напівсонні, А з лісу, що жарів в осінньому вісоні, Журилися вітрів фаготи унісонні. Ми з нею вдвох ішли по стежці польовій, Волосся і думки тріпав нам вітровій, І раптом, глянувши на мене із-під вій: «Скажи мені, який був день найкращий твій?» — Спиталася вона. Я тільки посміхнувся Й устами вдячними побожно приторкнувся До білої руки, а серце стало нить. Ах, ніжні первістки лілей благоуханних, Як запах ваш п'янить, як солодко бринить Несміливе «люблю» уперше з уст коханих!Сентиментальна прогулянка
Захід дотлівав, багряніли хмари, Вітер колихав білі ненюфари, Квіти колихав між очеретів, Над сумним ставком стиха шарудів. Я бродив один із жалем кривавим Між похилих верб понад сонним ставом, Де густий туман уставав з низів, Де, мов великан, привид чийсь сизів, Де ридав відчай в тужних криках сойки, Де плили сичів жалісливі зойки Між похилих верб, де бродив один Я з своїм жалем, не лічив годин... I упала ніч, і погасли хмари, Мла оповила сонні ненюфари, Тільки над ставком, між очеретів, Вітерець сумний стиха шарудів.Осіння пісня
Неголосні Млосні пісні Струн осінніх Серце тобі Топлять в журбі, В голосіннях. Блідну, коли Чую з імли — Б'є годинник: Линуть думки В давні роки Мрій дитинних. Вийду надвір — Вихровий вир В полі млистім Крутить, жене, Носить мене З жовклим листям.Із збірки «Колишнє й недавнє»
Колишнє
Поетичне мистецтво Найперше — музика у слові! Бери ж із розмірів такий, Що плине, млистий і легкий, А не тяжить, немов закови. Не клопочись добором слів, Які б в рядку без вад бриніли, Бо наймиліший спів — сп'янілий: Він невиразне й точне сплів, В нім — любий погляд з-під вуалю, В нім — золоте тремтіння дня Й зірок осіння метушня На небі, скутому печаллю. Люби відтінок і півтон, Не барву — барви нам ворожі: Відтінок лиш єднати може Сурму і флейту, мрію й сон. Винищуй дотепи гризькі ті, Той ум жорстокий, ниций сміх, Часник із кухонь тих брудних — Від нього плач в очах блакиті. Хребет риториці скрути Та ще як слід приборкай рими: Коли не стежити за ними, Далеко можуть завести. Хто риму вигадав зрадливу? Дикун чи то глухий хлопчак Скував за шаг цей скарб, що так Під терпугом бряжчить фальшиво? Так музики ж всякчас і знов! Щоб вірш твій завше був крилатий, Щоб душу поривав — шукати Нову блакить, нову любов, Щоб мчав, де далеч непохмура, Де чари діє вітерець, Де пахне м'ята і чебрець... А решта все — література.
Надсилайте свої зауваження та запитання на адресу
ukrlib@narod.ru,
або залиште запис у
гостьовій книзі
