Джузеппе Унгаретті (1888 — 1970)

Місячна ніч (без розгадки)

Пильнує недрімотна висота.
Крізь місячне сяйво сторожа
спускається тихо.
Зоряна білість моря.
Оперення холоду
стелиться по землі й зникає.
Рівнина. Надія.
Шириться мовчки
хвиль чекання.
Ах, нарешті. Від звірів сюди
світять нам мрії
водоростей нічних.
Прагни світла!
Чудовий берег
молить милостині у вітру.
Злети до сяєва!
Найглибші смертні
йдуть туди — повітря в повітря.
Дюни зважнілі:
шукай світ білим,
досконалим, вічним у небутті.

Надсилайте свої зауваження та запитання на адресу ukrlib@narod.ru,
або залиште запис у гостьовій книзі