Поль Скаррон (1610 — 1660)

Сонет

Величні витвори минулих поколінь,
Гробниць і пірамід краса бундючно-чванна,
Де перед штукою і вмінням рук у тінь
Природа — й та сама відходить, подоланна.

Немало гордий Рим високих дав творінь,
Між ними — Колізей, останній твір титана,
Де часто кров людська точилася на рінь,—
Для буйної юрби розвага пожадана.

Віків байдужий пил на вашу ліг красу,
Та й ви лягаєте під натиском часу.
Немає кріплення, з яким би час не справивсь.

Коли піддавсь йому і мармур ваш твердий,
Чи ж плакатись мені на мій камзол старий,
Що, прослуживши рік, на ліктях продірявивсь?

Надсилайте свої зауваження та запитання на адресу ukrlib@narod.ru,
або залиште запис у гостьовій книзі