|
Новини бібліотеки |
Гостьова книга |
Нічне побачення
Море, все сіре, і чорна стяга берегів, I жовтий півмісяць над нею — великий, низький, I злякані хвильки, яким перервано сни: В кучерях барви вогню стрибають вони, Коли я причалюю човен в бухті малій, I спіх його гасять в тугості мокрих пісків. Рушити пляжем, що моря розточує пах, Три поля пройти, і потім — фармерський дім; Стукіт у шибу, шерехи бистрі, рука Мигнула в імлі, блакитний приск сірника I голос, що радість і страх заплелися в нім, Тихіший, ніж зови взаємні в обох серцях!* * *
Від мене втекти? Ні, в жаден час, Кохана моя! Допоки я є я, а ти є ти, Допоки в світі нам судилось жити, Мені, що любить, і тобі, любити Не згідній, мчатиму в твої сліди. Моє життя — мов помилка; воно На фатум надто схоже; бо чиню я Найкраще — успіху, проте, не чую; Мета далеко — нині, як давно. Лишається сміятись при падінні, Сушити сльози, гартувати кров, Підводитись і починати знов,— Всі дні згорять в гонитві цій незмінній. Але поглянь на мене ти хоч раз З своєї далі: я — в пилу і пітьмі, Стара надія никне в хмурім ритмі, Нову той самий зве дороговказ. Себе формую я, Всякчас Далекий від мети.* * *
Чи в порі нічній вони туди надійдуть, Де він спочиває, сам, Смертю твердо скутий (так безумні мислять), Хто тебе любив, кого ти так любила,— З співчуттям? Люблячого, люблячи, вони не знали! Що я мав на світі цім Між блідих, лінивих, боязких робити? Я казав пусте, безцільне, безпорадне, Бувши ким? Тим, хто простував, не сумнівався, відав: Зникнуть хмари кам'яні; Хоч добро в ярмі, не буде зла; що впасти Треба, щоб піднятись; що ява розбудить Нас по сні. Ні, в суєтах дня незримому подай ти Схвальний і лункий салют! Шли його вперед, кричи: «Цвіти, борися! Поспішай і пробивайся — так, як завжди, Так, як тут!»Prospice*
Боятися смерті? — хрипіння в горлі відчути I мли на лиці покров, Коли сніговія і вітру бурхання люте Є знак, що я надійшов До місця, де ніч — у потузі своїй невситимій, Де табір ворожий жде, Де він стоїть, Архі-Страх у формі зримій; Міцна людина, проте, Повинна іти, бо впали всі перешкоди, Досягнено всіх вершин, Хоч треба ще бій вчинити: за все нагороди Мені подарує він. Був завжди боєць я; о битво остання, зухвала, Найкращою будеш ти! Не хочу, щоб очі смерть мені зав'язала I мимо сказала повзти. Ні, цілості хай заживу — і удар цей знесу я Героєм давніх сказань, I вмить за всю радість життя борги заплачу я Співмірою тьми і страждань. Бо смілому раптом найгірше найкращим стане, Понура хвилина спливе, Погасне виття, стихій лютування п'яне Обернеться в світло живе I миром стане воно, і нестиме онову, I стане твоїми грудьми. Моєї душі душе! Обійму тебе знову, І — з Богом! — мовимо ми. ------------------------------- * Дивися вперед (латин.).З драматичної поеми «Парацельс»
фрагмент Колишеться вогонь земних глибин — Земля міняється, мов людський вид; Б'є вгору межи скель руда рідка, Пронизує до серця камінь, в надрах Галузиться яскраво, ложа рік Неплідні заливає, на пісок Тонкий розкришується; на піску Нігується проміння — Бог радіє У нім. Лямує люті хвилі моря Рухлива піна біла, мов губа Закушена зненависті; тим часом В пустелі зносяться чудні гурти Вулканів юних; схожі на циклопів, Навколо розглядаються вони Огненними очима — має Бог Утіху з їх незграбної гордині. Потому — тиша. Як зимова брила, Лежить земля. Але весняний вітер, Немов танцююча псальтриса, йде Понад її грудьми і будить їх: Рістня, немов усмішка, на яку Лице, все в зморшках, хоче спромогтись, Броститься ніжно між сухим корінням, На грубих і безформних кучугурах I в тріщинах, які прорив мороз; Трава яріє, набрякає віття Квітками, що, мов лялечки, в повітря Ввійти жадні; клопочуться хрущі Блискучокрилі, бігають жуки Вздовж борозен, мурашки метушаться: Веселих птиць рої літають; жайвір То вниз, то вгору мчиться і тремтить У щирій радості; а там, далеко Спить океан; чайки шугають білі Над берегом пурпурним, повним мушель Гніздоподібних; дикі сотворіння На рівняві і в пралісі шукають Кохань своїх — і поновляє Бог Свій давній захват.
Надсилайте свої зауваження та запитання на адресу
ukrlib@narod.ru,
або залиште запис у
гостьовій книзі
