|
Новини бібліотеки |
Гостьова книга |
Зло
Тоді, як на небес блакитнім гобелені Палають, наче кров, плювки шрапнель жахних, Як у вогонь полки, червоні чи зелені, Ідуть повз короля, який глузує з них, Як звалює людей скажений шал на купи, Мов перемелений, димуючий погній,— В траві, у радості, нещасні влітку труни, Природо-матінко, це рід священний твій! — Тоді сміється Бог із ладану, з узору Церковних скатертин, із чаш, із вівтарів— I засинає він під славоспіви хору, I прокидається від схлипу матерів, Що в чорних очіпках заходять до собору I в кожної мідяк — за сина, що згорів.Сплячий в улоговині
Цей отвір зелені, де джерело співає, Черкаючи траву окриллями срібла, Де сонце блискотить яскраве і безкрає — Це улоговина, просяяна дотла. Спить молодий солдат — потилиця в катрані Купається, уста відкриті; він приліг Під хмаркою, в траві, де світять роси ранні, I в зливі променів лежить блідий, мов сніг. В ногах — ромашки. Він, як та дитина хвора, Всміхається у сні до нездійсненних мрій; Заснув і прохолов — здолала стужа й змора Природо, ти його заколиши й зігрій! Він спить між квітами на луговім осонні, I в грудях має він дві дірочки червоні.
Надсилайте свої зауваження та запитання на адресу
ukrlib@narod.ru,
або залиште запис у
гостьовій книзі
