Еудженіо Монтале (1896—1981)

Щастя

Жадане щастя, щоб тебе здобути,
по лезу бритви йдуть...
Перед очима звабно мерехтиш
і під ногами стелишся зрадливо
крижиною, що раптом затріщить.
Той, хто тебе кохає над усе,
не зважиться торкнутись твого стану.
Якщо ти входиш у серця сумні,
несеш розраду, зігріваєш їх,
як ранок зігріва пташині гнізда.

Але чи варто все це сліз дитини,
чий м'ячик загубився в рівчаку?

Надсилайте свої зауваження та запитання на адресу ukrlib@narod.ru,
або залиште запис у гостьовій книзі