|
Новини бібліотеки |
Гостьова книга |
День народження
Це серце — наче дзвінкоустий птах, Що в'є гніздо в долині ясноводій; Це серце — наче яблуня, якій Розкішно гнуться віти рясноплоді; Це серце — мушля веселкових барв, Яку нігує море полуденне; О ні, ще радісніше серце це: Моя любов прийшла до мене. Високе крісло це на честь мені Вповийте в шовк шарлатний і брокати, Різьбіть на ньому срібних голубів І пав з стооким пір'ям, і гранати, I лілії, і злотний виноград, I геральдичне плетиво черлене: В цей день родилося моє життя, Моя любов прийшла до мене.* * *
О рози, дар для рожевіння юні, І лавр для досконалої весни! — Але зірви для мене гілку плющу, Побляклу перше, аніж я. О, ці фіалки для могили юні I мирт для вмерлих у своїй весні! Сухе мені дай листя, що обрала Колись, давно для себе я.* * *
Коли умру, мій любий, Не треба роз і сліз; Хай не стоїть при узголов'ї Скорботний кипарис; Зелені, в росах, трави Круг мене хай ростуть; Якщо ти схочеш — згадуй, А схочеш —то забудь. Не бачитиму тіней, не чутиму дощів, I солов'їний не долине До мене тужний спів — I, мріючи крізь присмерк, Що сон і сон несе, Я, щасна, все згадаю, Забуду щасно все.Луна
Прийдіть до мене ви в безмовності ночей I в говорющому мовчанні снів глибоких З нігою круглих щік і з світлістю очей, Що спочиває на потоках; Прийдіть в сльозах назад, Надіє, пам'яте, любове давніх свят! О мріє втішна — ні, занадто гірко втішна! Тобі проснутись би не на землі, в раях, Де душам люблячим сміється стріча ніжна, Де очі, повні ждучих спраг, Дверей пильнують строго, Які, впустивши раз, не випустять нікого. Вернись до мене в снах, щоб я ще раз могла Прожити ті літа, ціною навіть смерті! Вернись у снах; всю кров, весь подих я б дала, За тебе, невимовна щерте! Заговори, розлийсь, Любове, в шепотах безмежних, як колись.Вгору
Чи тільки вгору буде шлях вести? Веде він, друже, тільки вгору. Чи буду я весь довгий день іти? Так,— щоб ввійти у ніч сувору. Як проведу я ніч на тих верхах? Притулок найдеш ти нарешті. Чи я побачу в тьмі гостинний дах? Цього житла не обминеш ти. А подорожні? Чи найду їх там? Так,— тих, що йшли поперед тебе. Позву їх стуком я в залізо брам. Не будеш мати в цім потреби. Вкрай струджений, хотів би я вигод. Там труд собі кінець находить. I ліжко буде для моїх дрімот? Так,— як і всім, які приходять.* * *
Навік спочин; минув суєтний чин, I жах буття до неї не дорине. Без друга, любого її поглине Навік спочин. Немає серця втом, гірких годин, I не вирують тут страхів пучини. Навік спочин. Без мрій і видив він. Несхитний сон. I щебети пташини Її не збудять, не порвуть з тишин. Під цвітом чебрецю і конюшини Навік спочин.
Надсилайте свої зауваження та запитання на адресу
ukrlib@narod.ru,
або залиште запис у
гостьовій книзі
