|
Новини бібліотеки |
Гостьова книга |
Хіба далеко дніпрові береги?
Неначе й далеко Дніпра береги, Ген-ген за степами, горами, полями,— Неначе й далеко Дніпра береги, Та швидко майнули узгір'я під нами, Вершин моїх рідних сліпучі сніги. Над степом старим, над новими садами Лечу я,— і сяє земля навкруги. Неначе й далеко Дніпра береги... Та ось уже світяться хвилі Дніпрові Рожевим світінням ясної пори; Я бачу Дніпро в його славі військовій, Товариша вірного Волги й Кури. Пливу пароплавом у далі ранкові До Канівської пам'ятної гори. Дорожній знайомець наш, боцман смуглявий, Всміхаючись дружньо, підходить сюди. Блищать і шумлять за бортом пароплава, Як лезом розсічені, шрами води, Мов шляху воєнного блиск величавий, Мов бесіди нашої світлі сліди... І раптом проказує боцман смуглявий, Замислено дивлячись в даль, як завжди: — Могли десь героя ви нашого бачить... Щоб нам пояснити неточні слова, Точнішого виразу він ужива: — Я вас про Бакрадзе розпитую, значить. І думка у мене відразу сплива: — Я знаю, де з ним ви здружились, моряче,— Навік поріднила вас путь бойова. Дніпра береги і далекі неначе... Ми в полі зустрілись, як давні знайомі. Схвильовано й радо нам руку потряс Старий хлібороб, всій країні відомий. Він згадував спільників дальніх не раз: — Як друг мій з прополкою впорався в «Шромі»? Як в нього ростуть евкаліпти при домі?.. Питанням одним я проймався ввесь час: — Чи берег Дніпра так далеко від нас? Кобзар награє на бринливій бандурі Минувшини думи, гучні й запальні; У відповідь їм звучно дзвонить пандурі1, Лунають співців незабутніх пісні,— Вони, непоборні, крізь хмари та бурі Уже провіщали світанки ясні. Прикуті до скелі Кавказу герої Могутнє натхнення дали кобзарю; Грузинський пандурі в час пітьми лихої Прославив над зубівським шляхом зорю. Ось так двох народів співці два чудові Знайшли у минулому спільні шляхи. Тепер наша спільність — ключ слави й снаги Геройських боїв і трудів на будові. Неначе й далеко Дніпра береги,— Хіба не близькі береги ці Дніпрові?Квіти на руїнах
В Києві на руїнах Хрещатика посаджено квіти.
То не очі, сльозами обтяжені, Задивились на нас звідусіль, То не іскри пожарів незгашені Закрутили вогненну метіль, То не кров тут струмками розлитими Червоніє й горить,— то не кров, То червоними, пишними квітами Застелились руїни будов. Вітерцем бистрокрилим схвильовані, Посміхаються квіти мені, Хоч над ними будинки зруйновані Ще мовчазно стримлять в вишині. Знаю я: ці руїни відродяться, Пережитого зникне і слід. Над Дніпром горде місто підводиться В риштуванні великих робіт. Ні, не довго ще зяяти ранами Почорнілим, згорілим домам! Пелюстками, устами духмяними Квітники вже всміхаються нам. Так поранений воїн всміхається, Переможець в тяжкому бою,— Він бадьоро в майбутність вдивляється, В світлосяйну майбутність свою.Пісня будівників
Будівникам Києва і Тбілісі
Під небом Тбілісі доми гордовиті Зростають, грузинським узором укриті,— І в Києві теж, після бур, після битв, Новітні будівлі сягають блакиті. Над містом гримить трудове гуркотіння, І зводяться стіни, й лягає склепіння, І, вгору піднісшись, сталева рука Кладе на підмурки гранчасте каміння. — О дівчино, полтавко смугловида! Ви — справжній образ радості Давида. Я вас, як сяйво, в серці збережу! Ні, я не гнаний горем мандрівник, Що з батьківщини рідної утік,— Ми з вами маєм батьківщину спільну, Могутню й світлу, радісну і вільну, Де людське щастя стверджено навік. Дивлюсь з любов'ю в далеч степову,— Єдиним серцем з вами я живу, Єдину маєм і мету, і вдачу, Хоча і тут очима серця бачу Я рідних гір корону снігову. Ходім, красуне, аж до хмар злетім, Уклонимось узгір'ям золотим І там на їхнім пишнобарвнім лоні, Оселимось укупі над Ріоні, І щастя увійде у наш просторий дім! Свою святиню — цих степів брокат, І променисті очі білих хат, І синій сад над пругом небосхила, І вітряка тонкі, мигтливі крила, І зубівських пісень високий лад,— В своєму серці ви збережете Отак, як я узгір'я золоте Тут згадую й до нього серцем лину. Ми з вами спільну маєм батьківщину І славимо ім'я її святе! ----------------- 1 Пандурі — грузинський народний струнний інструмент.
Надсилайте свої зауваження та запитання на адресу
ukrlib@narod.ru,
або залиште запис у
гостьовій книзі
