Жозе-Марі Ередіа (1842—1905)

Втеча кентаврів

Щодуху мчать, п'янí від злочину й розбою,
Вони до захистку, що в хащах горових.
Побитих жахом, смерть наздоганяє їх,
Вчувають дух вони левиний за собою.

Крізь нетрі линучи нестямною юрбою,
Розчавлюють і гідр, і плазунів прудких.
Вже зводиться Олімп у висях зоревих,
Вже Осса й Пеліон встають страховиною.

Зненацька хтось із них застигне мимохіть,
І дибки здійметься, і гляне, й знов біжить,
Наздоганяючи безумне табунище.

Під повним місяцем сліпучим бачив він,
Як тінь Гераклова лягає ближче й ближче —
Страхіттям навісним — за ними навздогін.

Надсилайте свої зауваження та запитання на адресу ukrlib@narod.ru,
або залиште запис у гостьовій книзі