|
Новини бібліотеки |
Гостьова книга |
(Уривок) Слова рухаються, музика рухається Лише в часі. Та тільки живе Може померти. Сказане слово западає В тишу. Лише форма, взірець Досягає спокою, як той китайський глечик, Що постійно рухається в своїй нерухомості, Неспокою скрипки, коли остання нота Ще бринить, але тільки як співіснування, Або як, скажімо, кінець передує початкові. I кінець, і початок завше будуть однакові Перед початком і після кінця, I все завжди те саме. Слова напружуються, Лускають під тягарем, тонуть і гинуть, Гаснуть від неточності, на місці не встоять, Не встоять нерухомо. Пронизливі голоси, Сварливі, знущальні чи принаймні балакучі, Весь час галасують. Слово в пустелі Найбільш піддається голосам спокуси, Верещанню тіні в похоронному танці, Лементу й скаргам невтішної химери. Деталлю взірця є рух, Як в оповіді про досить щаблів. Саме й бажання є рухом, Для себе самого небажаним. Власне, любов нерухома, Вона причина й кінець руху, Поза часом, поза бажанням, За винятком аспекту часу, Покладена в форму обмеження. Між небуттям і буттям. I раптом у сонячнім промінні Ледве здійметься пил — Чути стриманий сміх Дітей у житі, Швидше, тепер, тут, тепер, завжди — Смішний цей порожній смутний час, Що тягнеться між перед і потім.
Надсилайте свої зауваження та запитання на адресу
ukrlib@narod.ru,
або залиште запис у
гостьовій книзі
