Акакій Церетелі

Поезії в перекладі Миколи Бажана

Імеретинська колискова


Спи, малий мужицький синку, спи, моя забаво!
Хилиш сонно ти голівку, тиху й кучеряву,
До грудей своєї неньки припадаєш мляво.
Спи, мій синку, іав-нана, іав-нанінао!

Каже мати:— Мій коханий, радосте єдина!
Рученятами голубиш ти мої коліна.
Я побачу ще, як з тебе виросте людина,
Як батьків недоля рабська зміниться для сина!

Зірка в тебе інша! Людське ти здобудеш право!
Іав-нана, вардо-нана, іав-нанінао!

Вірю я, що інша доля богом тобі дана,—
Будь одважний, працьовитий, уникай обману,
Щоб не плакала за тебе матінка кохана.
Зрозумій, що ти не маєш над собою пана!

Не лякайсь! Тобі я правду мовлю величаво.
Іав-нана, вардо-нана, іав-нанінао!

Путь твоя лягає, любий, вільна та широка,
І тебе не подолає панська лють жорстока.
Хай посліпнуть очі ката, злого кровосмока!
Бог спасе тебе від горя, від лихого ока.

Чи тобі приємно слухать, що кажу ласкаво?
Іав-нана, вардо-нана, іав-нанінао!

Поруч з сином можновладця сядеш ти у школі,—
Доклади ж, прошу я, синку, всіх зусиль та волі,
Щоб від панського нащадка не відстав поволі,
Щоб довів, що син селянський — кращий в їхнім колі.

Ти братів своїх врятуєш, змучених криваво!
Іав-нана, вардо-нана, іав-нанінао!

Урядовці нас мордують, нами володіють,
Нас ні слухать, ні балакать з нами не воліють:
Женучи на працю, лають, люто скаженіють,
Та вони тебе, мій синку, лаять не посміють!

Годі зносити образи! Де ти, наша славо?
Іав-нана, вардо-нана, іав-нанінао!

Мій маленький соловейку, мій трояндний цвіту!
Пильно слухай колискову пісню сумовиту,
Скоро вже діждусь на неї я твого одвіту,—
Ти прокинешся, пізнаєш гіркість цього світу.

Ти пізнаєш, як дурити може світ лукаво!
Іав-нана, вардо-нана, іав-нанінао!

1864




Пісня матері


Дев'ять місяців носила
Я тебе в своєму тілі,
У стражданнях породила
І зростила у знесиллі,

Ти це знай, дитя кохане,
І не будеш дивувати,
Що ніхто з жінок не стане
Так любить, як рідна мати.

Батька змінять на дружину,
Буде й для вдови заміна,
Тільки матір в домовину
Забере любов до сина.

Мисль її летить до нього,
І для нього серце б'ється.
Ради сина дорогого
Все віддасть і не здригнеться.

З дня, як ти пішов із дому,
Від турботи серце ниє:
Леле! Хто ж твою утому,
Голод, спрагу й біль розвіє?

Може, у боях поляже
Син мій, зранений стрілою,—
Ран його не перев'яже
Рідна матір після бою.

Може, виклювали круки
В тебе очі журні й тьмяні,
І без владаря з розпуки
Заіржав твій кінь-мерані?

Може, десь гніздо пташине
Вже твоїм волоссям слане?
Хай же матір птахом стане
І, як птах, до тебе злине!

1875




Робітництву


Робітництво! Прославляю
Ваші руки, потом змиті!
Вся земля — це ложе ваше,
Ваш покров — з небес блакиті.

Мучить голод вас і холод,
Спека вас огнем спалила,
Та ніколи не хиталась
Ваша міць і ваша сила.

Розум ваш, ясний і чистий,—
Він збагнув, що не подоба
Трудареві бути в рабстві,
Мов уярмлена худоба.

Ви не скаржитесь безсило,
Ви ховаєте страждання,
Ви не хочете від інших
Чути марні вболівання.

Так!.. Надія твердо радить:
«Будьте поки що терплячі,
Та, коли усі відчують
Спільні прагнення гарячі,

. . . . . . . . . .
. . . . . . . . . .
. . . . . . . . . .
. . . . . . . . . .1

Не втрачайте ви надії,
Що путі торує в світі
Робітництво! Прославляю
Ваші руки, потом змиті!

27 квітня 1880 р.


1 Царська цензура заборонила друкувати строфи, позначені 
крапками, їх і досі ще не розшукано і 
не відновлено. (Прим, ред.).

Надсилайте свої зауваження та запитання на адресу ukrlib@narod.ru,
або залиште запис у гостьовій книзі