Ґеорґ Тракль (1887—1914)

СМУТНА ПІСНЯ

Другине, що маєш зеленим квіттям,
Граєш у місячних вертоградах —
О! Що там жаріє за тисовиною!
Золоті уста торкаються губ моїх,
I вони бринять, наче зорі
Над Кедрон-потоком.
Та зоряна мла лягла на рівнину,
Дикі й дивочні танці.
О другине, губи твої,
Гранатові губи твої
Зріють на моїх кристальних мушлях-устах.
Тяжко паде на нас
Золоте мовчання рівнини.
До неба парує
Кров дітей,
Замордованих Іродом.

Надсилайте свої зауваження та запитання на адресу ukrlib@narod.ru,
або залиште запис у гостьовій книзі