|
Новини бібліотеки |
Гостьова книга |
* * * Поки перший промінь зронить Ніжне сяйво ранковé, — В небі дзвонить Срібло жайворонкове,— Зірко, в очі глянь співцеві, В чулім серці запали, — В чебрецеві Будять день перепели,— Запали ту мрію чисту, Що цвіте не одцвіта, — Медянисто Наливаються жита,— I думки мої співочі Понеси в далеку даль, — Мерехкоче Скрізь роса, немов кришталь,— Де спить мила, ти, лелітко, Їй про мене нагадай... — Швидко, швидко, Сонце йде на небокрай! * * * В місячнім світлі Мліють гаї; В ночі розквітлій Тчуть солов'ї Співи-узори... О люба зоре! В ставі сріблистім Чорна верба, Шепче між листям Вітру журба Палко і рвійно... Разом помріймо! З висі тремкої Тиша злина, В мирі й спокої Спить осяйна Світу будова... Хвиля чудова! * * * Скінчились випроби страшні: Всміхнись, душе, будучині! Минули дні тривожні, хмарні, Видіння здиміли кошмарні, Страхи почезли назавжди,— Ще хвильку, серце, підожди! Засніть, жалі, мовчіть, докори, Жадана мить настане скоро. I очі змучені мої, Що рвуться вбачити її, I слух мій, радісно сп'янілий, Що прагне вчути голос милий, I все моє палке єство Святкує славне торжество — Ту мить, коли, як спів, натхненна, Мене зустріне наречена! * * * Вже пройшла зима — широко й розлого Розлилось навкруг світло і тепло. Веселіє серце в доброго і злого, Лагідніє страдника пахмурне чоло. Все цвіте, буяє, все дзвенить, співає, Навіть хмурий наш, хворий наш Париж Молодим сонцям радо розкриває Тисячні обійми червінькових криш. В мене ж на душі цілий рік весніє, Квітне флореаль ласки і тепла, Мрія коло мрії райдужно ясніє, Пломінь коло пломеню радісно пала. Це блакитне небо — лиш вінець лазурі, Що в душі сміється світло-молодій, Це моя весна, це кінець зажурі, Це велике свято здійснених надій. Хай цвіте весна й стигне літа сила, Хай за ними йде осінь і зима! Всі чотири пори, мила, ти скрасила, Ти сама краса, ти любов сама!
Надсилайте свої зауваження та запитання на адресу
ukrlib@narod.ru,
або залиште запис у
гостьовій книзі
